Брудний, агресивний і завжди напівп’яний панк з гребенем ірокезу на голові є символом певної субкультури, яка, окрім іншого, свого часу вплинула на виникнення величезної кількості музичних течій. Історія панку почалася в бурхливі 60-ті минулого століття в Америці. Точніше, це була не історія, а ідея, яка істотно вплинула на історію. Приблизно так, як «Капітал» Карла Маркса спонукав до дій Володимира Ульянова.
Тоді під впливом «Бітлз», що стали напрочуд яскравим втіленням американської мрії, доморощені гурти в Америці з’являлись як гриби після дощу. До складу цих наслідувачів ліверпульської четвірки здебільшого належали молоді хлопці років сімнадцяти, що творили лише на ентузіазмі та жили лише мрією, яку втілили в життя «Бітли». Репетиції відбувалися, як годиться, у батьківському гаражі – звідси й назва «гаражний рок». Цей досить своєрідний напрям, в якому невміння грати на музичних інструментах компенсувалося шаленим ентузіазмом, і став тим ґрунтом, на якому визрів панк-рок. А остаточно «визрів» він у консервативній Англії 70-х, для якої найбільшим лихом тоді були «Роллінг Стоунз» зі своїми скандальними вибриками та іншим, чим цей гурт свідомо намагався відрізнятися від виважених «Бітлз».
«Хрещеним батьком» панків вважається Малком Макларен, власник лондонського магазину модного молодіжного одягу. Свого часу Макларен відвідував Америку, і навіть спробував себе як менеджер гурту «Нью-Йорк Долз». Тож захопився ідеєю створити власний рок-гурт, і 1975 року таки втілив свою мрію в життя, назвавши своє творіння досить невибагливо – «Секс Пістолз» (Сексуальний пістолет). Напевно, не варто пояснювати, що назвати тоді так в Англії рок-гурт було все одно, що вчинити наругу над Біґ Беном. Вокалістом і лідером гурту Макларен обрав відвідувача власного магазину Джона Лайдона, за суто панківську поведінку та зовнішність. Згодом прізвище Лайдон якось непомітно перейшло в Ротен (гнилий). Гурт швидко здобув шалену популярність серед молоді – діткам капіталістів завжди подобалось бунтувати…
Історія «Бітлз» повторилася у спотвореному вигляді в Англії. Вже після «Секс Пістолз» доморощені панк-гурти почали з’являтися в неймовірній кількості. Слово «панк» дедалі частіше починає вживати молодь. Англійський парламент наляканий анархічно-агресивним настроєм численного панк-руху пішов шляхом жорсткого пресингу. Це лише посилило опір. Тоді було завдано першого і практично останнього удару по панк-року – його легально дозволили, пустили на радіо та ТБ і спрямували на комерційні рейки. Все. Стало зрозуміло, що панк – це передусім протеcт, і, якщо його дозволити, – ідея зникає, залишається лише одна попса…
У Радянському Союзі справа з панком була ще гіршою, ніж в Англії – тут за організацію панк-концерту наприкінці 70-х могли просто надовго посадити за ґрати. З тих часів можна згадати «АУ» разом з напівлегендарним Свином – першим повноцінним радянським панком. Трохи згодом з’явилась і «Громадянська оборона» разом з Єгором Летовим, які, завдяки наявності хоч якоїсь визначеної ідеології та сильних текстів надовго стали законодавцями панк-моди. Історія знову повторюється: Союз розвалюється, все дозволено, і панк теж – а панк зникає.
Нинішні «Король і Блазень» та «Таргани» більше схожі на концентровану попсу з панк-забарвленням… Що ж до нашої вже давно незалежної країни, у нас панк-рок теж існував лише за часів Союзу. Нині ж ні «ВВ», ні «Скрябін», в яких дехто вбачає український панк, на панк-гурти «не тягнуть». Утім, наскільки мені відомо, вони на це й не претендують…
Категория: Мои статьи | Добавил: Сеня (22.03.2008)
| Автор: Ksenia
